Евпраксия

Очень грустная книга. Второй раз читать не будешь. Какая-то безнадёга, а не судьба у бедной княжны. И все годы она бездействует, а не активно сражается. Я думаю, что на самом деле всё было не совсем так. Исторические факты не изменишь, но интерпретация чувств, мыслей, поступков должна быть динамичнее. Но один раз прочитать, думаю, стоит: не многие знают, что не одна только Анна Ярославна стала королевой в Европе, что даже императрицами становились русские княжны. А это стоит того, чтоб о них писать и о них читать!

Треть книги занимают рассуждения автора на духовные темы в лучших традициях марксизма-ленинизма и диалектического материализма. То есть все средневековое мировоззрение основано на т.н. текстологии, в том числе духовных источников. Это странно и довольно неприемлемо читать, если книга издана в 2006 году. Очень однобоко, очень неглубоко. По большей части пришлось просто пролистывать.

Евпраксия - великая императрица Священной Римской Империи в 11 веке - личность, о которой я вообще никогда не слышала (и не удивительно).

А, глядите-ка, она даже на марке есть)

Книга рассказывает ее удивительное жизнеописание. Она, сестра Владимира Мономаха и внучка Ярослава Мудрого, была забыта своей родной семьей в раннем возрасте и успешно отправлена с огромным приданным в Саксонию, замуж за маркграфа Генриха. Ей было всего 12 лет... Далее

Цікавий історичний роман. Але, попереджаю, події, що описані в книзі, відбуваються не тільки в Київській Русі. Адже Євпраксії довелось прожити суттєву частину свого життя в далеко від рідного дому. Втім, культуру, звичаї і вікові традиції Київської Руси автор зобразив дуже вдало. Втім, зумів він яскраво передати і те, що вібувалося в ті часи в Європі. І головними тоді буди лише 2 речі: для бідних - їжа, щоб вижити; для богатих - влада, щоб правити. І коли бідні могли задовільнитись малим, то королям влади багато ніколи не було. Життя жінки в ті часи було вкрай тяжким. Вона часто ставала засобом для досгянення мети, а надто доті, коли вона була знатного роду. Те, що 12-річну дівчнику видали заміж, тоді нікого не здивувало. Але макграфу захотілось відразу вступити в права чоловіка. І ось за це він заплатив високу ціну. Параксед (так звалась Євпраксія в Європі) зуміла вперше постояти за себе. Це був її перша битва за себе. Потім ще не один раз вона відвойовувала право буду собою... Далее

Свого часу читала у Загребельного Роксолану, й не дивлячись на дуже цікавий матеріал книжка читалась важко. Гадала що з часом моє відношення до творчості автора зміниться, але ні. Знову історичний роман про онуку Ярослава Мудрого Євпраксію, яка була імператрицею Римської імперії, дружиною Генріха ІV (Германського). Деякі описи і розлогі роздуми автора читала по діагоналі. Хоча дуже сподобалось, що автор чергував глави про Євпраксію і глави де цитував літописи різних країн. Дуже сподобались його слова про церкву та владу, як він описав боротьбу папи та Генріха, боротьбу за владу над людьми, їх жадобу і зверхність. Шикарні описи суспільства як і княжого руського двору, так і замки на скелях німецької знаті, й вежі серед сонця Італії. Поблукавши сторінками інтернету зрозуміла, що постаті Генріха й Євпраксії (Адельгейди) автор намалював на свій розсуд. Й дуже здивувало, що на різних сайтах відношення до Євпраксії різниться. Тому у творі не слід шукати історичної... Далее