В своих воспоминаниях Ильма Ракуза следует за маленькой девочкой, какой она была сразу после окончания Второй мировой, когда оформлялись новые политические и культурные контуры Европы. Она – дочь матери-венгерки и отца-словенца. Жизнь ведет ее из словацкого городка через Будапешт, Любляну и Триест в Цюрих, а оттуда – еще дальше на Восток и на Запад: в Ленинград и Париж. Повсюду оставаясь чужой, девочка находит себя сначала в музыке, играя на фортепиано, а затем, открыв Достоевского, в...
У нее был гениальный дар - умение отвлекаться.
Вероятно, я стала скучная, потому что мне все в будничной жизни кажется скучным. Книги меня испортили.
Якщо хочеш чогось досягти, зосередься на одній справі. З бочки, в якій всього один отвір, тече потужний струмінь. З бочки з багатьма невеликими отворами витікають тільки тоненькі цівочки.
Я хотіла бути такою ж худенькою і такою ж граціозною. Проте витонченими не стають, ними народжуються.
Під час їзди багато-що стає байдужим. Причини, наміри, весь цей цирк емоцій. Я їхала без ентузіазму, чи радше: заглиблена у споглядання краєвиду. Світ складався з фрагментів. Незрозуміло, чего йому треба від мене, а чого від світу хочу я.
Рабин Нахман сказав: "Коли хтось упирається і не хоче мандрувати, то стає непостійним і загубленим у своєму домі".
Демократія найліпше функціонує на невеликих територіях.
Границы нужны для того, чтобы их пересекать.
Без юности я бы обошелся. It was truly cruel.
Я рано поняла, что каждое вложенное усилие вознаграждается.
Мої спогади нагадують крижину, яку несе вода. Крижина підіймається, занурюється, а тоді поступово, дуже повільно, меншає.