— Але мені пощастило більше, ніж більшості. Ось що я кажу собі в погані дні: у світі, повному тимчасових речей, у мене є кохання, яке триватиме вічно. Навіть якщо Кас пішов, наше кохання — ні. І так я і живу.
Але, чесно кажучи, Сюзанно, жодна розмова у світі не змінить минулого. Ми всі застрягли зі своїми шрамами та сумними історіями. Я думаю, що чим більше я говорила про свій біль, тим гірше він ставав, наче я длубалася в струпі, щоб він ніколи не загоївся. Тепер я просто змирилася з тим, що всі мої щасливі роки залишилися позаду.
— Тому що, як би ви не хотіли, докторе Сінгер, ви не можете допомогти тому, хто вже мертвий.
Він вивчає мене. За окулярами в роговій оправі його очі кольору старої джинсової тканини, віцвілі від кислотного змиву надто багатьох сумних історій. Занадто багато отруйних таємниць вибілили їх до кісткової блідості.
Думаю, він розчарований тим, що не було більше дій, коли він приїхав, тому що він одразу почав віддавати накази своїм людям, розгортати всі шланги і все обладнання з вантажівки, і ходити по території, як мисливець на велику дичину, що збирається вполювати слона.
Це було схоже на те, як генерал піднімає свої війська на останній штурм у війні, а коли вони прибувають на місце, на них чекає один худорлявий хлопець з рогаткою.