— Але мені пощастило більше, ніж більшості. Ось що я кажу собі в погані дні: у світі, повному тимчасових речей, у мене є кохання, яке триватиме вічно. Навіть якщо Кас пішов, наше кохання — ні. І так я і живу.
Але, чесно кажучи, Сюзанно, жодна розмова у світі не змінить минулого. Ми всі застрягли зі своїми шрамами та сумними історіями. Я думаю, що чим більше я говорила про свій біль, тим гірше він ставав, наче я длубалася в струпі, щоб він ніколи не загоївся. Тепер я просто змирилася з тим, що всі мої щасливі роки залишилися позаду.
— Тому що, як би ви не хотіли, докторе Сінгер, ви не можете допомогти тому, хто вже мертвий.
Він вивчає мене. За окулярами в роговій оправі його очі кольору старої джинсової тканини, віцвілі від кислотного змиву надто багатьох сумних історій. Занадто багато отруйних таємниць вибілили їх до кісткової блідості.
Думаю, він розчарований тим, що не було більше дій, коли він приїхав, тому що він одразу почав віддавати накази своїм людям, розгортати всі шланги і все обладнання з вантажівки, і ходити по території, як мисливець на велику дичину, що збирається вполювати слона.
Це було схоже на те, як генерал піднімає свої війська на останній штурм у війні, а коли вони прибувають на місце, на них чекає один худорлявий хлопець з рогаткою.
— Ты не в счет.
— Я важнее всех.
Так и есть. Для меня он значит больше, чем кто-либо.
— Я твой напарник, и ты должен заботиться обо мне.
Все эти слова, слетающие с его губ… неужели он в самом деле не понимал, что говорит? Они были просто поразительными.
Я изучал его лицо, которое знал так же хорошо, как свое собственное. А может, даже лучше, учитывая, что в течение последних трех лет видел его анфас и в профиль, когда он вел машину. Взгляд Яна был прикован к асфальту у наших ног, но внезапно он поднял голову и заглянул мне в глаза, и меня поразила застывшая в нем напряженность. Он был полностью сосредоточен на мне каждой каплей своего внимания.
Вона – мій стрижень, вогонь у мені, моє спасіння. Вона – це все.
Я не здобуду перемогу, граючи у твої ігри. Я здобуду перемогу, змусивши тебе грати в мої.
Війну виграють вчинки. Вчинки виліковують рани. Не слова. Слова — бідні. Мої ж, особливо, гроша ламаного не варті.