"То була цитата Ганді: "Ми самі мусимо стати тими змінами, яких хочемо домогтися від світу".
Вороги ваших ворогів зовсім необов'язково ваші друзі.
але ще Ейнштейн говорив, що випадок — це Бог, який завжди подорожує інкогніто…
Якщо хтось переконує, що йому притаманна певна якість, він має навести випадки, які продемонстрували ту якість. Кандидат мусить назвати контекст, свої дії та результат. Якщо бракує одного з трьох компонентів - кандидат бреше.
Багато людей сьогодні живе в платонівській печері, не усвідомлюючи цього. Вони жахаються незнайомого, відмовляються від будь-яких змін в особистому житті. У них є ідеї, проекти, мрії, але вони їн ніколи не реалізують, паралізовані тисячею необгрунтованих страхів. Руки й ноги їм сковані кайданами, ключ від котрих є лише в них самих. Печера та їх душить але вони наколи її не полишають.
Життя не шкодує страждальців - воно додає їм іще страждань.
Я відпрошувався на кілька годин під приводом зустрічі з клієнтом і йшов до неї в номер найближчого готелю. Я почувався трохи винним, та лише трохи: щасливим людям притаманний егоїзм.
Не буває великих проблем. Бувають лише маленькі люди.
"Намагайся зрозуміти іншого, перш ніж чекати, щоб тебе зрозуміли."
Свобода - усередині нас.
Я губив своє життя, інші ж лишали його собі. Тож моя смерть належала мені, тільки мені.
Справжній розвиток має відбуватися всередині. Ти щасливий, коли змінюєшся сам, а не коли щось змінюється навколо.
Людина мститься тоді, коли їй вчинили зле. Помста - злий вчинок у відповідь. Себто людина сама стає рівною своєму кривднику, переймає його дії...
"... коли ти йдеш життям, обходячи здалеку все, що тебе лякає, -- ти не можеш побачити, що більшість тих лячних речей вигадані твоїм же розумом. Єдиний спосіб перевірити, правдиві чи хибні підстави для страху, -- це підійти й перевірити на практиці!"
-- ...Мені треба, щоб моя робота мала сенс.
-- Алане, ти ідеаліст.
-- Так, безперечно.
-- Чудово, але ти помилився епохою. Ми живемо серед циніків, і, щоб вижити, треба ставати циніком самому.
-- Я... не погоджуюсь. Я не хочу переймати такий світогляд. Інакше все, що ми робимо, не має сенсу. Я не можу погодитися, що моє життя тягтиметься на роботі лише з метою заробити на поїсти-поспати-порозважатися. Це позбавлено будь-якої мети.
"...якщо хтось вирішує навчатися чи розвиватися -- він лишатиметься молодим."
Проте, отямившись, я цілком усвідомив відчуття, які щойно пережив: ставлення людей до мене залежало від моєї власної поведінки… Я сам впливав на їхню реакцію.
Звичайно ж, уже не так багато часу витрачалось на вештання біля кавової машини, на висміювання ляпів і побрехеньок, почутих від кандидатів. Але ті моменти розвивали відчуття приналежності до компанії, допомогали полюбити її і таким чином мотивували служити її інтересам.
Зрештою, що є компанія, як не угруповання людей, які відчувають емоції, разом працюючи над одним проектом?
Існує лише той ліміт, який ти сам собі поставиш.