Читаешь не запойно, а с известным напряжением и даже пропусками. Трудности создает и перевод с немецкого, и, конечно, понимание того, что автору приходилось прибегать к эзоповому языку. Но, есть заворожённость «лесом» или, по крайней мере, осознание невыносимой муки нахождения внутри корабля-левиафана или неутолимой жажды среды нынешней пустыни духа. Кто так чувствует, тот все понимает. Ведь все мы в современном мире либо рабы (в подавляющем большинстве), либо – партизаны. Еще бы найти силы и знания, чтобы добраться до воды в период резкого опустынивания.
Книга-керівництво для тих, хто хоче вижити у тоталітарному режимі, будь то диктатура чи демократія. Для тих, хто хоче вижити у світі техніки і не стати її придаком. Хто хоче зберегти людяність мусить йти шляхом одинака, який може сказати "ні". Ліс можна знайти в урбаністичних джунглях, у своїй професії, його можна знайти прямо в тилу ворога. Ліс - це архетип, древній міфічний символ, місце в якому одинак знову відкриває свій зв'язок зі свободою, яка, по-суті, є силою що долає страх. Тепер вже буде боятись сам Левіафан.