Вина и прощение – два мощнейших жизненных мотиватора, справиться с которыми психологически тяжело. Именно это предстоит героям романа – молодому немецкому юристу Марте фон Вайхен и украинскому физику Марату Шевченко. Чем связаны их жизни, такие разные? Что им предстоит узнать о себе, о своих родственниках, о вине и прощении; справятся ли они с правдой? Об этом вы узнаете на страницах романа Ларисы Денисенко «Отголосок: от погибшего до умершего деда».
Моя улюблена гра з тобою, в цілунки та ніжність
Іноді про важливі речі дізнаються трохи згодом. А часто й взагалі не дізнаються. І ще невідомо, що краще.
Наявність честі дорого коштує тому, хто її утримує, набагато простіше її продати.
Страх і цікавість - потужні мотиватори.
Запах та сутність кави - ближче до самотності та індивідуалізму. Чай - родинний, теплий, благодійний, закличний до спілкування. Кава самодостатня, різка та пікантна. Вона для минулого та майбутнього, для спогадів та мрій, чай - для теперішнього.
Ви тут уперше? Тут не варто читати написи, крім того, ви ж не знаєте мови? Тут треба стежити за подіями, людьми та речами. Ніколи не вірте тому, що написано.
На фарбу для радянських стягів не треба витрачатися, можна вмочати полотнища у кров, тут все залито кров'ю. Тому на Україні родюча земля, де родючіші землі, там більше вмерло/вбито/знищено людей...
Українці - дивні рослини. Ймовірно, Salix. Більше за все вони мені нагадують вербові гілки. Вони згинаються до землі, гнучкість - їх єдиний захист від ламкості. Гнуться, стеляться, можуть і погладити, й висікти.
...якраз фізики більше люблять щастя, ніж гуманітарії. Гуманітарії смакують нещастя, межові стани, бо ці стани ніколи не схожі, їх цікаво розглядати під різними кутами. Фізики віддають перевагу щастю. Воно зрозуміле та логічне.