Рецензии на книгу «Кровь отверженных» Карин Слотер

Маючи вдома дві книжки з серії про агента Вілла Трента, захотілося мені почитати ще щось у Слотер. І ось результат.

Абсолютно посередній детектив. Сюжет закручений, дальше нема куди. Три сюжетних лінії. Детектив Джеффрі Толлівер і коронер Сара Лінтон – розлучені, але знову починають зустрічатися – абсолютно нічого цікавого. Другий детектив Лєна переживає психологічну травму. З її ставленням до єдиного родича – дядька Хенка – я так і не розібралася. Третя лінія власне детективна. Чого тут тільки немає: вбивство, педофілія, інцест, викрадення, вибух, кастація, рак, дитяча порнографія, психологічні травми за кожним рогом, алкоголізм, різні спроби суїциду. Занадто багато нещасть на квадратний сентиметр тексту. Не вистачало ще тільки клубу анонімних старих дів, що п’ють кров новонароджених.

Зараз буде кілька спойлерів, але без них не пояснити всю абсурдність сюжету. Таке враження, що в один детектив Слотер вирішила "втиснути" всі можливі варіації жанру. Коронер працює по сумісництву педіатром в дитячій клініці. Проповідник вечорами приймає хворих на сеанси терапії, а вкінці виявляється педофілом. Одна з поганих тьоть завагітніла від свого сина, будучи хворою на рак і родила в туалеті громадського катку на сьомому місяці. Вона була настільки хворою, що померла в лікарні від раку через два тижні. А чоловік-далекобійник ні про що не знав. Автор, я так розумію, мала консультуватися з відповідними спеціалістами в процесі написання книжки. Але хтось може повірити в таку маячню?

Я випадково почала не з початку, «Кровь отверженных» – друга книжка з серії (до речі, назва незрозуміла і взагалі ні до чого не ліпиться). Ніхто з героїв так і не став мені симпатичним. Головну злочинницю так і не впіймали. Напевно вона буде десь фігурувати в продовженні циклу, але читати його далі я не намірена.