Свобода - усередині нас.
Я губив своє життя, інші ж лишали його собі. Тож моя смерть належала мені, тільки мені.
Справжній розвиток має відбуватися всередині. Ти щасливий, коли змінюєшся сам, а не коли щось змінюється навколо.
Людина мститься тоді, коли їй вчинили зле. Помста - злий вчинок у відповідь. Себто людина сама стає рівною своєму кривднику, переймає його дії...
"... коли ти йдеш життям, обходячи здалеку все, що тебе лякає, -- ти не можеш побачити, що більшість тих лячних речей вигадані твоїм же розумом. Єдиний спосіб перевірити, правдиві чи хибні підстави для страху, -- це підійти й перевірити на практиці!"
-- ...Мені треба, щоб моя робота мала сенс.
-- Алане, ти ідеаліст.
-- Так, безперечно.
-- Чудово, але ти помилився епохою. Ми живемо серед циніків, і, щоб вижити, треба ставати циніком самому.
-- Я... не погоджуюсь. Я не хочу переймати такий світогляд. Інакше все, що ми робимо, не має сенсу. Я не можу погодитися, що моє життя тягтиметься на роботі лише з метою заробити на поїсти-поспати-порозважатися. Це позбавлено будь-якої мети.
"...якщо хтось вирішує навчатися чи розвиватися -- він лишатиметься молодим."
Проте, отямившись, я цілком усвідомив відчуття, які щойно пережив: ставлення людей до мене залежало від моєї власної поведінки… Я сам впливав на їхню реакцію.
Звичайно ж, уже не так багато часу витрачалось на вештання біля кавової машини, на висміювання ляпів і побрехеньок, почутих від кандидатів. Але ті моменти розвивали відчуття приналежності до компанії, допомогали полюбити її і таким чином мотивували служити її інтересам.
Зрештою, що є компанія, як не угруповання людей, які відчувають емоції, разом працюючи над одним проектом?
Існує лише той ліміт, який ти сам собі поставиш.