Цитаты из книги «Бог никогда не моргает. 50 уроков, которые изменят твою жизнь» Регина Бретт

37 Добавить
Эту женщину жизнь проверяла на прочность с самого детства. «Я всегда чувствовала, что в момент моего рождения Бог наверняка моргнул. Он пропустил это событие, так и не узнав, что я появилась на свет». Регина была одиннадцатым ребенком в семье и чувствовала себя «забытым котенком из большого помета». В 16 лет она уже запивала свои проблемы алкоголем, в 21 родила и воспитывала дочь одна, а в 41 у нее обнаружили рак груди, который она вылечила. Регина Бретт — известная американская журналистка,...
Травми дитинства ми носимо в собі роками. Вони як шрапнель — малими осколками прокладають собі шлях назовні.
Коли ви нарешті відпустите ту людину, якою були, то неодмінно відкриєте в собі ту людину, якою стали, і ту, якою хочете стати в майбутньому.
Ви притягуєте у своє життя те, про що думаєте. Своїми думками ви творите своє життя.
Якщо сумніваєтесь, просто зробіть наступний правильний крок
Мою надію завжди підтримують слова невідомого автора: "Я вірю, що сонце є, навіть якщо воно не світить. Я вірю в любов, навіть якщо не відчуваю її. Я вірю в Бога, навіть якщо Він мовчить".
Не порівнюйте себе з іншими людьми. Ви не знаєте, куди веде їхній життєвий шлях.
Життя не схоже на пагорби і низини, воно радше нагадує дві залізничні рейки: в житті вас завжди супроводжує щось добре і щось погане. Хоч яке хороше у вас життя, завжди є щось погане, з чим треба впоратись. І навпаки, хоч яке погане життя, завжди знайдеться щось хороше, за що варто подякувати Богові.
Більшість із нас зовсім не помічає своїх дарів, доки не побачить, що довелося пережити іншим.
Щастя полягає не в тому, щоб отримати бажане, щастя — це хотіти те, що ви маєте.
Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми можемо витримати.
Життя схоже на картярську гру. Ви не можете обрати собі карти, але, отримавши їх, саме ви вирішуєте, як ними зіграти.
Секрет успіху, батьківства та й життя взагалі полягає в тому, щоб не рахувати витрат. Не варто зосереджуватись на всіх тих кроках, які треба зробити. Не варто заглядати в прірву перед тим, як перестрибнути її, бо вона вас поглине і ви вже не зробите наступного кроку.
Таємниця життя не в тому, щоб керувати своїм начальником, банківським рахунком чи дітьми. Навчіться керувати своїми думками.
Мій батько завжди розплачувався готівкою. Якщо він не мав при собі грошей, значить, йому не потрібно було купляти цю річ.
Якщо не попросите - не отримаєте. Тому просіть. Інколи відповідь буде "так", інколи - "ні". Та якщо ви не попросите, відповідь завжди буде "ні". Ви наперед собі відмовили.
Зазвичай ми знаємо, яким має бути наступний крок, але він настільки малий, що ми його не помічаємо, бо заглядаємо далеко в майбутнє і замість простого маленького кроку бачимо страшний величезний стрибок. І ми чекаємо. Чекаємо, що Геніальний План у всіх подробицях, як червоний килим, простелиться до наших ніг. Проте навіть якби таке було можливим, нам однаково забракло б духу, щоб пройти по ньому.
Про людину найбільше говорить те, як вона підіймається після падіння.
У некоторых людей было тяжелое детство. У других — тяжелые эпизоды. Как справиться с этими плохими воспоминаниями?
Подарить себе новое, счастливое детство. Накормить ребенка или детей, которых ты и сейчас носишь в себе.
Легко сравнивать то, что у меня внутри, с тем, что у других снаружи, и приходить к поспешным выводам.
"Большинство людей так и не узнают, что к ним чувствуют окружающие, - сказал Брюс, вытирая слезы. - Такого рода вещи говорят на похоронах."
Для каждого на свете найдется кто-то, если ты пытаешься превратить себя в другого человека, то тот другой может и не заинтересоваться. потому что он ищет ту женщину, которой ты только что перестала быть.
Сделай свою жизнь настолько замечательной, что будет неважно, появится ли в ней кто-то.
Когда расстанешься с человеком, которым был когда-то, откроешь для себя того, кем ты стал и кем хочешь быть.
Мы видим мир раздробленным на кусочки, потому что моргаем. Но Бог никогда не моргает, поэтому Он видит Вселенную так .как нам недоступно. Цельной.
Однажды во время моего отшельничества в Гефсиманском аббатстве я заметила у одного монаха на ногах не ботинки не сандалии. Когда его ряса с шуршанием чуть задиралась при ходьбе, можно было увидеть ковбойские сапоги. Как круто. Если монах может носить ковбойские сапоги, остальные (то есть мы) могут приодеться и покруче.