- Така єресь привела вас до цієї камери! - Мене привели в цю камеру священники. Як усі священники, ви рано навчилися називати істину єрессю.
Вони не безумці. Просто навчені вірити, а не знати. Вірою можна маніпулювати. Небезпечне лише знання.
Ні, моя занепокоєність стосується розвитку людей як особливого виду зброї. Це практично необмежене поле діяльності, над яким уже дехто працює.
Пол знав, що зійшовши на мостик, він міг би зазирнути в їхні пелюстки - такі чисті та червоні, наче свжв краплі крові: щойно ця кров кружляла в жилах, а зараз розбризкалася притіненими кружечками по смарагдовій заболоні.
"Плоть поступається, - подумав він. - Вічність забирає своє. Наші тіла ненадовго сколихнули ці води, ледб сп'янівши, станцювали танець перед любов'ю до життя й любов'ю до себе, віддали належне кільком дивним ідеям, а тоді піддалися знаряддям Часу. Що ми можемо про це сказати? Я трапився. Мене нема... але я трапився.
Неможливо зупинити ментальну епідемію. Вона передається від одної особи до іншої через парсеки. Вона вкрай заразна. Вона вражає незахищену частину психіки, місце, куди ми складаємо уламки інших подібних напастей. Хто спроможний стримати щось таке? Муад'Діб не має протиотрути. Це кориниться в хаосі. Чиї накази сягають туди?
Полові спало на думку, що вся створіння мусять мати своє призначення, яке визначається взаємодією різних сил, усім навчанням і природними схильностями.
Заплутані юридичні формулювання призначені для того, щоб приховувати від нас насилля, яке застосовуємо один до одного. Між позбавленням людиин години її життя й позбавленням усього життя існує лише різниця міри.
Не придивляйся до закону з надто близької відстані. Зробивши це, ти побачиш раціоналізовані інтепретації, юридичну казуїстику, вигідні прецеденти.
"Ви створюєте смертельний парадокс, - писала Джессіка. - Правління не може бути одночасно оелігійним і самовладним. Релігійний досвід потребує спонтанності яку закон обов'язково пригнічує. А ви не можете правити без законів. Зрешою ваші законі неодмінно замінять собою моральність, сумління, та й навіть релігію, від імені якої ви, на вашу думку, правите. Святий ритуал повинен народжуватися з благочестя й священних поривань, які виковують справжню моральність. З іншого боку, уряд як орган правляння є культурним організмом, особливо вразливим на вплив сумнівів, питань і суперечок. Я передбачаю настання дня, коли церемонія неухильно займе місце віри, а символізм заступить моральність".
Якщо потребуєте покланятися чомусь, поклоняйтеся життю, усьому життю, кожній його часточці, поклоняйтеся найскромнішому плазуну! Ця краса об'єднує нас усіх!
Кожен подих покривав синцями його душу.
Я втрутився в усі можливі майбуття, які міг створити, аж поки не виявилося, що це вони створили мене.
У цьому Всесвіті є проблеми, які не мають розв'язання.
Припомнилась аксиома Бене Гессерит: прибегнув к помощи грубой силы, становишься бесконечно уязвимым для ещё больших сил.
Правитель,как и пастух,полностью отвечает за покорившихся ему.
Вода, некогда душа Арракиса, стала ядом. Только Пустыня оставалась по-прежнему чистой.
Пауль Муад'Диб, Император-ментат, и сестра его Алия окружены таким количеством легенд, что под покровом их трудно разглядеть живых людей. Но в конце концов существовал же мужчина по имени Пауль Атрейдес и женщина, звавшаяся Алией. И они жили и совершали поступки в пространстве и времени. Пусть пророческие способности уводили их обоих за пределы привычной людям Вселенной, все равно они принадлежали к числу людей, и случавшиеся с ними реальные события оставляли реальный след в реальной Вселенной. Чтобы понять Императора и сестру его, придется усвоить, что падение их стало бы катастрофой для всего человечества. И поэтому эта работа посвящается не Муад'Дибу, не Алие… она посвящается их наследникам, — всем нам.Посвящение к Изречениям Муад'Диба, скопированное с Мемориальных таблиц Культа Духа Махди
Иногда приходится говорить вовсе не то, что думаешь. Это называется дипломатией.
Миг высшей славы уже таит в себе грядущее падение.
Ты желанна, как вода после долгого пути в пустыне.
И в пророческом порыве Айдахо подумал, что люди грядущего будут говорить о жизни Пауля, как о воде. Пусть вся жизнь его топала в пыли- вода всюду будет сопутствовать памяти о нем. Плоть его потонула,- скажут они, - но сам он уплыл.
Верность — редкий и дорогой дар. Впрочем, ее можно продать... не купить — только продать.
Правда страдает от слишком пристального рассмотрения.
Що не зможуть приховати релігія й егоїстичний інтерес, те приховає уряд.