Какое счастье – встретить свою половинку и полюбить! Когда душа взлетает до небес, когда понимаешь: вот твоя судьба…
Первой красавице на селе Марусе-румынке под стать Лешка – умный, красивый, успешный, – жить бы им, как королям. И какое дело ей до соседа, щуплого рыжего Степки-немца в поломанных очках? Вот только почему-то по ночам ходит он к сиреневому кусту возле Марусиной хаты, и каждый раз она открывает окно…
"Кожна дівчина свою зірку бачить. Одна до неї тягнеться, інша - за собою кличе, третя - дивиться на неї, і край"
- Мамо, як до ранку не повернуся, значить - чи заміж виходжу, чи втопилася! - З Богом, доню!
Хіба можна довірити коханні дню? Людські погляди розірвали б його на шматки лише за один такий день. І згадки б не залишилось. Ні...Любов - не для чужих очей. Любов - то таємниця. Незбагненна примха безросудного серця. Квітка папороті. Такі обійми під сонцем, не змусить ту квітку розпуститися вночі. Тільки - дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем,запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов - краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя.
* Для людей краса - то кров з молоком. А ми з тобою - малоко з кровю. Те саме, а люди очі заплюють. Нема у мене часу в чужі вікна довго заглядати.
Для людей краса - то кров з молоком. А ми з тобою молоко з кров'ю. Те саме, а люди очі заплюють.
"Мрії збуваються, треба тільки не здаватися і не опускати рук!"
— Марусько, я тебе люблю, — прошепотів відчайдушно. — Дивись мені! Люби! — наказала.
Та ні! Справа не у тому, що рудий, як іржа, сліпий як кріт, ще й малий на зріст. Тетянка як у дзеркало гляне, так скаже — у людини душа повинна красивою бути, а не лице. А у німця й душа темна, незрозуміла. Мовчазний, знай курить і курить… Сяде на лавку, очі у землю і курить. І про що він отам собі думає?
"Любов - не для чужих очей. Любов - то таємниця. Незбагненна примха безрозсудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпуститися вночі. Тільки - дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем, запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний, безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов - краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя"
* Любов - краще за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя.