Кохання, звісно, така штука, що весь час спонукає людину щось пригадувати: скажімо, чийсь погляд, стрибки у воду, сміх, порухи рук, запах махрового рушника. А з іншого боку, воно змушує цілком і повністю забувати, приміром, про те, що ти запросив свого найкращого друга в село до свого вічно чимось невдоволеного дідуся.