– А откуда Оракул все знает? – не отставал я.
– Как откуда? – Цугундер растерянно поправил бобра на голове. – Он же Оракул!
Могу только догадываться, почему батарейки и аккумуляторы, в большинстве своем гальванические, никель-металл-гидридные и никель-кадмиевые, начали называть именно цинком. Ведь патрончиков с обозначением Ni-Zn в обороте не очень много и котируются они одинаково с Ni-Mh и Ni-Cd. Я думаю, все дело в том, что «цинк» просто классно звучит[2], а народ к таким вещам очень чувствителен. Он может не оценить мелодичности поэзии Жилки, но звонкость и четкость «цинка» от вялости «никеля» и «кадмия» он отличит легко. Новая мировая валюта не может называться «кадмием», согласитесь. В «цинке» слышится и цинизм, и пренебрежение к тем, у кого «цинка» нет. Попробуйте спросить: «Цинк есть? А если найду?» И сравните это с «никелем»! Две большие разницы!
Караля робіць світа, кіраўніка — сакратарка.
Дэжавю - вынік таго, што з мільёна імаверных сцяжынак, якія сцякаюцца ў дадзены момант, вы выбралі менавіта тую, што была падрыхтавана для вас.
Помста - пачуццё, здольнае прыносіць трывалую асалоду толькі тым, у каго іншых пачуццяў не засталося.
Уначы вока выхоплівае меней. Уначы не бачыш каханага, а прыдумваеш яго. Гульня ў хованкі. Хлеб для фантазій. Дзень — час шчырай любові. Днём і толькі днём чалавек напраўду аголены. Днём ён выяўляецца такім, якім яго стварылі. З усімі ягонымі хібамі. З усім рабаціннем ды плямамі на скуры.
Звычайнае зімовае неба над Мінскам: ні месяца, ні зорак. Ні радасці, ні надзеі.
Што да кніжак, дык чытаў ён ці то вельмі мала, прычым на мова, якія я не ведаю, ці то настолькі многа, што чытанне як фактар утварэння асобы перастала мець значэнне.
Вы яшчэ памятаеце, што такое інтэрнэт? Аблуда, якая дапамагала забыцца, што за сценкамі — задушны раён не самай простай на зямлі сталіцы.
Лістапад. Учора падцякала, сёння прымарозіла. Звычайнае беларускае надвор'е. Каля-нуля.