Впервые на русском – недавняя книга Кристофера Бакли, автора знаменитого романа «Здесь курят» и полутора десятков других бестселлеров. Прославленный сатирик, хорошо знающий политическую кухню изнутри (бывший спичрайтер Джорджа Буша-старшего), «нашел для своих внушительных талантов новое применение. Почему бы и не бурный шестнадцатый век, собственно?» (The Washington Post).
Итак, познакомьтесь с Дисмасом. Бывший швейцарский наемник, а теперь – официальный слуга двух господ: «поставщик святынь ко двору его преосвященства архиепископа Бранденбургского и Майнцского Альбрехта, поставщик святынь ко двору курфюрста Саксонии Фридриха Мудрого». Дисмас разбирается в священных реликвиях, как никто другой, но не чужд и авантюрной жилки. И когда одна из Дисмасовых авантюр вскрывается, метящий в кардиналы Альбрехт делает Дисмасу и его подельнику Альбрехту Дюреру предложение, от которого невозможно отказаться: отправиться из Майнца в Шамбери, чтобы выкрасть из сокровищницы герцога Савойского одну из главных святынь христианского мира…
«Если по-голливудски, то „Собиратель реликвий“ – это как смесь „Принцессы-невесты“ и „Тринадцати друзей Оушена“, только совершенно органичная» (Kirkus Reviews).
Книжку взяла до рук, бо її перекладала однокласниця мого чоловіка, тож стало цікаво почитати. Звісно, звертала увагу не тільки на сюжет, а і на переклад. Переклад хороший, але чи то видавництво заощадило на редакторі, чи що, але траплялися перли на кшталт "жінкуваті юнаки", "всі по містах" як заклик до порядку, ґнітючий - хіба не гнітючий? І ще декілька, які я не зафіксувала.
Сюжет теж не зовсім мій, хоча читалося легко і швидко. Дія відбувається в 16 столітті, вся Європа помішана на реліквіях - запчастинах тіл святих, різних камінцях, цвяхах і ганчірках, які буцімто мають відношення до святих. Я так розумію, що нинішнє поклоніння реліквіям - це дуже давній відгомін того, що було раніше. Тоді це було настільки поширене, що існував цілий ринок цих реліквій, вони купувалися, продавалися, збиралися в колекції. Активно купуються і продаються індульгенціїї і рух Лютера починається. Знавець, як його називають - майстер реліквій Дісмас, який є слугою двох панів, потрапивши в халепу і збанкрутувавши, вирішив підзаробити і втюхати одному з них підроблену своїм другом Дюрером плащаницю. І все б нічого, якби цей пройдисвіт Дюрер не намалював Христу печатку свого сучасника. Змову викрили, Дісмаса катували і приписали йому принести справжню плащаницю. Дали йому в супровід трьох найманих убивць, ландскнехтів, тупих і сильних. Дюрер як один з причетних до страждань Дісмаса іде з ним, і дорогою до них прибивається дівчина Магда, яка втікає від домагань місцевого князька. Ну і далі їх чекає втирання в довіру до власника плащаниці, змагання з іншими викрадачами, бійки, драчки, пригоди в замку. На релігійне тло наклався пригодницький роман.
Я геть далека від релігії, так що ці всі поклоніння мощам і реліквіям для мене виглядали геть дико, я навіть здивувалася, що таке взагалі було, і було поширене. І ще більш дивно було, що покровителі Дісмаса нормально сприймали одні несправжні реліквії, яких у них було дуже-дуже багато (ми ж всі знаємо, що ці всі камені з Голгофи і цвяхи з хреста - це просто камені і цвяхи), а от щодо плащаниці щось пішло не так, і на оцьому несправжньому конфлікті і будується весь роман.
Книжку взяла до рук, бо її перекладала однокласниця мого чоловіка, тож стало цікаво почитати. Звісно, звертала увагу не тільки на сюжет, а і на переклад. Переклад хороший, але чи то видавництво заощадило на редакторі, чи що, але траплялися перли на кшталт "жінкуваті юнаки", "всі по містах" як заклик до порядку, ґнітючий - хіба не гнітючий? І ще декілька, які я не зафіксувала.
Сюжет теж не зовсім мій, хоча читалося легко і швидко. Дія відбувається в 16 столітті, вся Європа помішана на реліквіях - запчастинах тіл святих, різних камінцях, цвяхах і ганчірках, які буцімто мають відношення до святих. Я так розумію, що нинішнє поклоніння реліквіям - це дуже давній відгомін того, що було раніше. Тоді це було настільки поширене, що існував цілий ринок цих реліквій, вони купувалися, продавалися, збиралися в колекції. Активно купуються і продаються індульгенціїї і рух Лютера починається. Знавець, як його називають - майстер реліквій Дісмас, який є слугою двох панів, потрапивши в халепу і збанкрутувавши, вирішив підзаробити і втюхати одному з них підроблену своїм другом Дюрером плащаницю. І все б нічого, якби цей пройдисвіт Дюрер не намалював Христу печатку свого сучасника. Змову викрили, Дісмаса катували і приписали йому принести справжню плащаницю. Дали йому в супровід трьох найманих убивць, ландскнехтів, тупих і сильних. Дюрер як один з причетних до страждань Дісмаса іде з ним, і дорогою до них прибивається дівчина Магда, яка втікає від домагань місцевого князька. Ну і далі їх чекає втирання в довіру до власника плащаниці, змагання з іншими викрадачами, бійки, драчки, пригоди в замку. На релігійне тло наклався пригодницький роман.
Я геть далека від релігії, так що ці всі поклоніння мощам і реліквіям для мене виглядали геть дико, я навіть здивувалася, що таке взагалі було, і було поширене. І ще більш дивно було, що покровителі Дісмаса нормально сприймали одні несправжні реліквії, яких у них було дуже-дуже багато (ми ж всі знаємо, що ці всі камені з Голгофи і цвяхи з хреста - це просто камені і цвяхи), а от щодо плащаниці щось пішло не так, і на оцьому несправжньому конфлікті і будується весь роман.
Спалатин, пытаясь подбодрить Дисмаса, сообщил ему мнение одного из богословов: если Дисмаса убьют за исполнением епитимьи, он избежит адского огня, а срок его пребывания в чистилище не превысит семисот лет.
- Чому кожного разу, коли хтось перекладе Біблію зрозумілою мовою, його спалюють заживо?
- Тому, що такі люди, як ти, Маркусе, неправильно її розуміють...
- Я скажу тобі, чому вони спалюють за переклад Біблії. Вони бояться.
- Чого?
- Бо якщо ми будемо читати самі, вони стануть нам не потрібні. Посередництво. Релігія - один з видів бізнесу. Годування посередників. Навіщо нам посередники між нами і ...і тим, хто б там не був на горі?