Позаяк замолоду немає нічого, до чого ми нетерпиміші, ніж до власних гріхів, які яскраво виражені в інших, і ми люто боремося з ними в собі; але ми стаємо старшими і бачимо, що ці наші гріхи серед усіх гріхів, які можна мати, є насправді безневинними, ба більше, вони надають чару будь-якому характеру, і так наша боротьба з ними стихає.