Часом буває так, що під час сильних нападів гніву хочеться все покинути - і сімейне життя з усіма його примусами, і професійне життя з усіма отим тиском. Все оточення ніби душило, паралізувало. В час такого шаленства можна було уявляти себе в якомусь іншому світі, це був смак свободи. Потім буря затихала, а ти залишався отак мило сидіти, ніби нічого й не сталося.