Клерикальные и академические газеты напрасно взяли на себя постыдную обязанность поносить Верлена на его еще свежей могиле. Удары пономарей и педантов пришлись по гранитному подножию памятника. А Верлен в это время, улыбаясь в свою мраморную бороду Бесконечному, с лицом фавна прислушивался к звону церковных колоколов.
Всі потребують любові,але не всі заслуговують
Я - Мавка. Кажуть люди, що в мене немає душі. Та хіба то правда? Я вмію любити, а чи вмієте любити ви? Користуватися тілом - ще не означає мати в ньому душу...
Хіба можна трішки любити? Чи трішки бути живим, чи трішки мертвим? Або живий, або мертвий. Або любиш, або ні. То як склянка з водою - або вона повна, або порожня.
Наші рідні, коли навіть мертві, залишаються з нами доти, доки ми їх пам'ятаємо.
...інколи присутність живої душі поруч дозволяє тобі не впасти...
Той хто навчився любити інших,отримує серце
Ненависть, як і любов, - сильне почуття, що не дозволяє відпустити людину, тримаючи її біля тебе.
Мала сиділа на піску зі склянкою води та розмішувала в ній попіл. Вода вмить стала брудною. ...Мала взяла стакан, наповнений попелом та висипала все в річку. Попіл в воді в одну мить розчинився, а річка й далі була чистою та прозорою. ...Чому б не спробувати бути схожими на річку. Ми ж маємо вибір...Я хочу стати річкою.........................
Люди поспішали, перестрибували через калюжі, які наплакала за день осінь. Сльози - вода - небо - і це все в брудних калюжах.